Дзвонять чорні дзвони Чорнобиля
(Сценарій
лінійки )
Ведуча: Світе тихий, краю милий, моя Україно!
За що тебе сплюндровано, за що, мамо,
гинеш?
Чи ти рано до схід сонця Богу не
молилась?
Чи ти діточок невинних звичаю не
вчила?
Молилася...
Ведучий:
26 квітня 1986 року...
В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують
серце гострим болем.
Одна з них – 26 квітня, коли над квітучим Поліссям
здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. У 2016 році
годинник життя відраховує 30 років Чорнобильської катастрофи. Чорною плямою
стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. Ця біда назавжди
залишиться у пам’яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес
може приносити і гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної
катастрофи таких масштабів.
Ця дата назавжди залишиться в пам'яті людства.
Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає
полин?
Як тяжко, як тужно моєму народу болить.
Ведуча: 26 квітня 30 років тому о 1 годині ночі 23 хвилини 40 секунд, коли всі
спали безтурботним сном, над четвертим
реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я, наша країна
вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що
вийшла з-під контролю.
Ведуча: Жилось легковажно, жилось безбережно,
Та вибух дістав нас - пожежа!
Сади очманіло квітуть, бентежно,
А в дзвонах вітрів - пожежа!
Ведучий: Із бідою невідворотною
Знов приходить Чорнобиля день,
Тільки б пам'ять не стала короткою,
Час з тремтінням вперед іде,
Дзвонять чорні дзвони Чорнобиля,
Входять в душі, серця людей.
Ведуча: Стражденна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров'ю...
І здавалося б на цій, такій
мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе,
бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чується відгомін тяжкого людського стогону...
Ведучий: Вертались в Україну журавлі,
Уже й перелетіли Чорне море,
Старого місця на старій земної
Поміж боліт уже шукають зором
Ведуча: Україно моя, що з тобою, скажи?
Я дивлюсь в твої очі, до болю сумні.
У гаю соловей дзвінко так не співа.
І в Дніпрі чом тече каламутна вода?
Ведучий: Україно моя, що з тобою, скажи?
Білим цвітом шумлять сиротливо сади.
Дощ кислотний марнить в полі квіти
живі,
І зневірені люди молять Бога в
душі,
Україно моя, що з тобою, скажи?
Ведуча: Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І плине над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжко.
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.
Ведучий: І попелом розкрились села,
І згинуло усе живе,
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове.
Лиш на отруєній землі
Небачена розкрилась квітка –
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра Запал тиша...
Ведуча: Вік не той і година не та.
Я одна тут, немов сирота.
Мої сестри, брати і діти -
Всі рожеві пахучі квіти,
І смоляночки і ромашки,
Повні меду суцвіття наші
Потоптали, переорали...
Як просились ми, як кричали...
Ведучий: Нам поле люте миром перебути,
Нам поховати зло в бетон і бронь.
І не забути! - Доки світ і люди,
Синів землі, що відвели вогонь.
Ведуча: Анатолій Кургузов, Володимир Правик, Віктор
Кібенок, Микола Ващук, Василь Ігнатенко. Імена героїв, які першими ступили на
лінію вогню. Вони ступили у вируюче полум'я, у смертельну радіацію, рятуючи
станцію і людей. Вони не думали про себе: на це не було часу. Вони працювали. Це була боротьба з вогнем у ядерному
пеклі. Сталевий дах вагою тисячі тонн піднявся на 300 метрів. Гігантський
фейерверк вогню на висоті півтора кілометра. На 5 годину ранку пожежа за допомогою прибулих пожежників було
ліквідовано. Станцію врятували. 28 героїв
затулили її собою. Шестеро загинуло, але увійшли у безсмертя.
Ведучий: Лікарі кажуть, що вже надвечір 26
квітня з Чорнобиля прибули перші потерпілі. Вони обгоріли на 84 %, вони помирали. Зробили все можливе,
але перед радіацією ми безсилі. Навіть у медперсоналу від роботи з
постраждалими стали проявлятися опіки. Кожного героя довелося ховати у
спеціальній цинковій труні.
Герої Чорнобиля вже відомі всьому
світові. Багато з них навіки стали на свої нові пости і стоять у бронзі, граніті, сталі. Загальна кількість людей, які
померли згодом, офіційно не повідомлялася. Нехай пам'ять про загиблих буде вічною. Вічна слава і вічна
пам'ять Вам, рятівники наші, низький уклін Вам від врятованого народу. Тож пом’янемо їх хвилиною мовчання.
(Хвилина мовчання)
Ведучий: Мовчати не маємо права. Думаймо і про майбутні покоління. Не будемо тими, про кого ще великий Кобзар сказав: "А братія
мовчить собі, витріщивши очі, як ягнята... Нехай, каже, І може так і треба". Пора
опам'ятатись. І зберегти хоч, те, що залишилось живим ще на землі.
Ведуча: Щоб не жахало людство це виття,
Що атома приборкать сили згубні,
Із нами всі народи волелюбні
Стають на варті миру і життя.
Щоб океанів ядерний прибій
Не
хлюпнув, не збив землі з орбіти,
Між зорями,
щоб вічно голубіти
Землі - планеті нашій голубій.
Ведучий: Чорнобильська аварія - перший дзвінок у XXI століття. Нехай у цей день, День Національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в думах кожного з
нас співчуттям і милосердям.
(Виходять 3 дітей з свічками, читають молитву)
Ведуча: Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
І пташинку, і звірину, й людину.
Усім хто є, усім, хто буде,
Даруй здоров'я, чистоту і вроду.
Щоб їх ім'я, а в імені - любов
Передавалися від роду і до роду.
Ведучий: Просимо Боже, не
тільки за себе ми –
Просим ще більше за них:
Вільного світу і цвіту яскравого
Для молодих поколінь.
Убережи їх від злого й лукавого,
Дай кращу долю!
Ведуча: І лишилась вірності присяга -
Батьківщині!
Матері! Народу!
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись -
Вола Чорнобильська
пересторога:
Людство! Зупинись!
Немає коментарів:
Дописати коментар