Лінійка до 1 квітня

У залі емблема – посмішка (веселий смайлик).

Ведучий1:
Перше квітня всі чекають,
Бо сміятись полюбляють.
Маєш добрі слух і зір,
Та нікому ти не вір.
Ведучий 2:

Зранку і до вечора
Вигадки лунають
І обличчя у дітей
Усмішками сяють.

На сцену вибігають два потішники в костюмах.
1-й потішник. Здрастуйте!
2-й потішник. Здрастуйте!
1-й потішник. Вітаємо вас зі святом сміху та жартів!
2-й потішники. Привітайте нас оплесками.
Зал вітає потішників.
1-й потішник. Нам без сміху просто життя немає. Сміх нам потрібен всюди і завжди.
2-й потішник. І щоб настрій підняти, кличемо вас у веселу дорогу…
Разом. Жарти й гумор - на допомогу!
Ведучий 1. Всі ми знаємо, що гумор допомагає висміювати вади і недоліки. Але, на жаль, люди реагують на гумор по-різному. Одним людям гумор допомагає побачити і викоренити свої недоліки. Іншим же не хочеться помічати свої недоліки. І тоді вони кажуть: «Не смішно!»

2-й ведучий. Про таких людей кажуть, що вони не з того поля ягоди. Але не будемо зупинятися, продовжимо розмову про сміх. Нехай  сьогодні наш сміх «весь злітає» веселим жартом, тонким гумором. Сміятися не грішно над тим, що дійсно смішно!

А зараз перенесемось на кілька хвилин у дитячий садочок!

Отже уявіть собі:

 дітей в дитячому садку: хто грає, хто малює, тут же сидить «вихователька» і задає питання дітям, вони відповідають.

- Олю, скільки тобі років?
- Трошки 4 ...
- Чому трошки?
- Три роки мені було довго-довго, а чотири тільки трошки ...

- Рома, ти до скількох вмієш рахувати?
- До кінця.
- Ну, порахуй ось ці кубики. - Один, один, один ... Все!

Митя дивиться на годинник.
- Сьогодні п'ятниця.
- Чому?
- Раз стрілка стоїть на п'яти, значить, п'ятниця.

- А кажуть люди, що я дурний! Тю… І який це я дурний? Я вже восьмий годок у школу ходжу! А ще кажуть, що в мене не всі вдома! І правда, що не всі. Я ж зараз у школі, а вдома один батько! Якщо хочете знати, то я найкраще вчуся. Не вірите, га? Он, подивіться, одні перші номери! (демонструє розгорнутий щоденник з одиницею) Це не те, що в Уляни! Як не дев’ятий, то десятий, а то й самий останній – дванадцятий! А я - перший!

(Виходить Уляна)

- Що це ти про мене базікаєш? Ба, як запишався!

- А це кажу людям, що ти дівка хоч і файна, та до науки не гожа.

- Так це ж чому?

- А через те, що в твоєму щоденнику вчителі завжди останні місця пишуть. У хвості плетешся!

- У якому ще хвості? Що ти мелеш?

- А подивися! (показує щоденник, де велика червона одиниця) У мене завжди перші. Ага!..

- Ну і правда кажуть, що ти трохи того… Лоб великий, а ума….

- О! Бач! І ти на мій лоб задивилась! Бо й батько мого лоба не минає!

- А як це?

- Хе!.. Як та як… Ото якби тобі твій батько робив таке, як мій мені, то й ти розумнішою була б…

- То що ж він тобі робить?

- Ага, тобі скажи, то й ти захочеш.

-Ну, й не треба. (ображено відійшла)

- Гарна дівка… Пожалію вже. Так і буть. (смикає за рукав) Слухай!

- Ну-ну…

- Ото як мені наука в голову не лізе, то він мене лінійкою, та по лобі, та раз, та два!.. Та поміж вухами. Геть і лінійку, бувало, поб’є! Бач, (стукає по лобі) крепший за мої штани!

- А до чого ж тут штани!

- От нетямуща ти, Уляно! А до того, що мій батько каже, що я ото тільки штани протирати в школу ходжу. І скільки то я їх протер за вісім років?

- А ти полічи!

- І до біса цих пальців (рахує). Позаплутувалися…

- Ну що? Полічив?

- Мовчи, саме щитаю!

- То й мовчу!

- І мовчи! Сім!

- А чого це сім?

- Бо казали батько, що в мене сім п’ятниць на тиждень, а на кожну п’ятницю він мені нові штани купляє.

- То це треба аж за вісім літ!

- Яких ще літ? Літом – канікули! Я літом, щоб ти знала, в штанах не ходжу, в а в шортах. А на ставку пузо грію взагалі - в плавках!

- Ну ти й правда, розум!...

- А ти думала… Хе!..

- От і думала, що ти дурний!

- Я дурний?!

- Ти дурний!

- Я дурний?

Один грає в мобільний, а другий сидить поруч і дивиться, заходить староста.
Староста: - ви в класі поприбирали? 

1 учень: - ні, чого отут прибирати? 

Староста: - дошку помити, квіти полити, позамітати.

1 учень: - відстань, завтра інші приберуть. 

2 учень: - так, завтра дівки чергують. 

Староста: - давайте швиденько, вам ще пояснювальні писати. 

2 учень: - які. 

1 учень: - тобі чи що? 

Староста: - ні, нашій класній керівниці, вона мене прислала, сказати, щоб ви пояснювальні написали й порибирали клас. 

1 учень: - а що ми зробили? 

Староста: - ви сьогодні в туалеті курили? 

2 учень: - а що? 

Староста: - а то, що вас на мобільний зняли. 

1 учень: - хто зняв? 2 учень: - Як зняли? 

Староста: Неважливо, головне, що мобільний учителі забрали, відео переглянули, а потім показали нашій класної, вона батьків тепер виклче

1 учень: - я не буду нічого писати(сідає, пхикає), а хто взагалі знімав. 

2 учень: - Та ж нас вдома приб’ють! 

1 учень: - бери листочок пиши пояснювальну. 

2 учень: - а навіщо? Телефон же забрали? 

1 і 2 учень плачуть: - скажи ми більше не будемо, нехай батькам не говорять. 

Староста: - не знаю, сказали писати пояснювальну. 

Заходить класна керівниця: А що ви отут кричите? поприбирали у класі уже? 
Оксана, що хлопці не прибирають, а кричать? 

Староста: - так так, я їх просто розіграла. 

2 учень: - Ні, ми ще не поприбирали, зараз поприбираємо

1 учень: - так, а потім де з ким розберемося. 

Староста: - Ха-ха-ха……………Перше квітня, брехня всесвітня! Ха-ха-ха

Класна керівниця: - хлопці, почекайте, завтра в нас батьківські збори, ваші батьки потрібні обов'язково, буде зустріч із лікарем і бесіда про шкоду підліткового паління. 

1 учень: - а навіщо, я вже кинув. 

Класна керівниця: - Що? 

2 учень: - дає потиличник першому, - добре, що я не проговорився…

Класна керівниця: - так хлопці, з вашими батьками я поговорю особливо!

Кожен хоче шуткувати,
У день сміху жартувати,
Обдурити хоче всіх,
Не попастись нам на сміх!
Ну якщо вже і попались,
І над Вами насміялись,
То у цей день без обід –
Пожартуйте й Ви у слід!

Перше квітня в Україні
Відзначають свято сміху.
Hу, потіха! От потіха!
Наче цілий білий світ
З’їв смішинки на обід!

Перше квітня, перше квітня
Ха-ха-ха – брехня всесвітня.
Всіх вітаю я з цим днем,
Будь не дурнем, будь конем.


Бажаю всім на втіху
Щасливим й неборакам,
Щоб в радісний день сміху
Ніхто ніде не плакав!

Не в десятім государстві,
Не в заморському десь царстві,
А щодня отут у нас
Сміховинок повен клас.

У максима язик
Лінуватися не звик.
З балачок уже розпух,
Що тепер хвата до вух. Ух!

Від ласкавих добрих слів
Рот у хлопців почорнів,
Щоб хоч трохи відбілити
«Ваніш» треба їм купити.

Як нам ледарів зібрати,
Не було б куди саджати.
Якби їх хто купував,
Бізнес наш би не пропав.

Не витримує вже стеля
Наших доблесних спортсменів,
На перерві, як в бою,
Силу міряють свою.

Треба спонсорів шукати.
Щоб нечепур нам покупати.
Хай придбають нам басейн,
І діла будуть окей!

Хай смішний наш «вінегрет»
Буде всім вам на десерт,
Все погане хай минеться,
Хай вам весело живеться!

Дорогі друзі! Під час нашого свята ми бачили сліпучі усмішки, було чутно сміх: задерикуватий, заразливий, радісний.Щоб легше було жити, долати дрібні труднощі – даруйте один одному щирі і добрі усмішки. І не тільки 1 квітня, але весь рік, хай гумору не буде кінця!

1-й потішник: Вона нічого не коштує, але багато дає. Це усмішка.

2-й потішник:Вона збагачує тих, хто її отримує і не збіднює при цьому того, хто її дарує.

1-й потішник: Вона тримає мить, а в пам’яті залишається назавжди. Посміхайтесь!

2-й потішник: Вона приносить щастя в дім, породжує атмосферу доброзичливості у ділових стосунках і служить паролем для друзів.

Усмішка – бальзам для втомлених, сонячний промінчик для тих, хто впав духом, вона – найкращі ліки від неприємностей. Сьогодні нажаль ситуація в країні не приводить до сміху, але хоча б на хвилинку, хоча б в день сміху, забудьте про всі біди і негаразди, посміхніться!
Адже Усмішку не можна купити, не можна випросити, позичити, вкрасти.
Вона сама по собі ні на що не годиться, поки її не подарували. Усміхайтесь! Смійтеся на здоров’я!